Толерантність до невизначеності: як ти реагуєш, коли чіткої відповіді немає

Лікар каже, що результат твого аналізу, найімовірніше, нічого поганого не означає, але просить прийти через три місяці на повторну перевірку. Одні люди йдуть додому й забувають про це. Інші проводять ці три місяці на форумах. Факти для всіх однакові, а реакція на незнання дуже різна.

Звідки походить ця ідея

У 1949 році психологиня Ельзе Френкель-Брунсвік (Else Frenkel-Brunswik) описала нетолерантність до невизначеності як рису особистості. У її дослідженнях деякі люди віддавали перевагу швидким чорно-білим судженням і почувалися незатишно з усім, що можна прочитати більш ніж в один спосіб.

У 1962 році Стенлі Баднер (Stanley Budner) дав точніше визначення. Нетолерантність до невизначеності є схильністю сприймати неоднозначні ситуації як загрозу, а толерантність є схильністю сприймати їх як бажані. Він назвав три види неоднозначних ситуацій. Нова ситуація незнайома, тож знайомих підказок мало. Складна має стільки підказок, що їх важко охопити. Нерозвʼязна має підказки, які суперечать одна одній, тож чіткої відповіді не існує.

Про що питає наш тест

Наш тест толерантності до невизначеності використовує три ситуації Баднера як три бали: новизна, складність і нерозвʼязність, по чотири твердження на кожен. Перше твердження адаптовано з одного з пунктів Баднера: «Експерт, який не дає однозначної відповіді, мабуть, знає небагато». Інші одинадцять ми написали самі, тож це інструмент для саморефлексії на основі концепції Баднера, а не його опублікована шкала.

Інші приклади: «Мені подобається пробувати нове, навіть коли я не знаю, чого чекати» (новизна), «Мене цікавлять складні проблеми з багатьма можливими розвʼязками» (складність) і «Я можу прийняти те, що на деякі питання немає добрих відповідей» (нерозвʼязність). Половина тверджень описує дискомфорт від неоднозначності й оцінюється у зворотному порядку, тож вищий бал завжди означає більшу толерантність. Ти відповідаєш за пʼятибальною шкалою від «Зовсім не погоджуюся» до «Цілком погоджуюся».

Чому це важливо

Низька толерантність до невизначеності часто проявляється як потяг до передчасного закриття питання: вибрати першу відповідь, яка покладе край невизначеності, навіть коли очікування дало б кращу. У рішеннях про роботу, гроші чи здоровʼя цей потяг може коштувати більше, ніж сама невизначеність.

Близького родича цієї риси вивчають у дослідженнях тривожності. У 1994 році Марк Фрістон (Mark Freeston), Мішель Дюга (Michel Dugas) і колеги описали непереносимість невизначеності, тобто переконання, що невизначеність неприйнятна і її слід уникати, і повʼязали її з тривожними роздумами. Пізніше вона стала центральною ідеєю їхнього підходу до лікування генералізованої тривожності. Низький бал у нашому тесті не є ознакою тривожного розладу. Якщо незнання того, чим усе закінчиться, регулярно не дає тобі заснути, краще звернутися до тесту на тривожність (GAD-7).

Висока толерантність теж має межі. Деякі питання таки мають чітку відповідь, і звичка вважати кожне питання відкритим може стати способом відкладати рішення.

Як використати свій результат

Подивися, який із трьох балів найнижчий. Низький бал за новизною часто проявляється як небажання міняти роботу, місто чи звички. Низький бал за складністю помітний, коли проблема має багато рухомих частин. Низький бал за нерозвʼязністю проявляється в питаннях, на які, можливо, ніколи не буде відповіді, як-от моральна дилема чи причина, з якої закінчилися стосунки.

Якщо неоднозначність найбільше впливає на те, як ти ухвалюєш рішення, тест стилю ухвалення рішень додасть ще один погляд. Тест психологічної гнучкості показує, як ти дієш, коли заважають складні думки й почуття.