Психологічна життєстійкість: три складники Кобейси і чим вони відрізняються від стійкості

У 1970-х роках психологиня Сюзанна Кобейса (Suzanne Kobasa) досліджувала керівників компаній, які за попередні кілька років пережили сильний стрес. Одні з них часто хворіли, інші майже ніколи. У статті 1979 року вона повідомила, що здоровіша група відрізнялася трьома установками, які вона назвала залученістю, контролем і прийняттям виклику. Їхнє поєднання вона назвала життєстійкістю (hardiness).

Дослідження порівнювало людей в один момент часу, тож не могло показати, що спершу зʼявилися установки, а вже потім добре здоровʼя. Пізніші дослідження Кобейси та її колег, які стежили за людьми впродовж часу, вказували в тому самому напрямку, і відтоді три складники стали частиною досліджень стресу.

Три складники

Залученість означає відчуття, що те, що ти робиш, варте зусиль. Залучена людина бере участь у своїй роботі, стосунках і тому, що відбувається довкола, замість того щоб спостерігати за власним життям із трибуни. Під тиском у неї є причина не відступати.

Контроль означає переконання, що твої дії мають значення, навіть коли ти не можеш керувати всім. Коли щось іде не так, людина з високим рівнем контролю спершу питає «що я можу з цим зробити?», а не «чому це завжди трапляється саме зі мною?».

Прийняття виклику означає сприймати зміни як нормальну частину життя і нагоду навчитися, а не як загрозу своїй безпеці. Людям із високим рівнем прийняття виклику цікаво, що може принести велика зміна. Люди з низьким рівнем почуваються найбезпечніше, коли нічого нового не відбувається.

Як тест про них питає

Наш тест психологічної життєстійкості містить 18 тверджень, по шість на кожен складник. Ми написали їх самі на основі того, як Кобейса описала три установки, тож тест не є її опитувальником і його не валідовано. Кілька прикладів того, про що він питає: чи знаєш ти, заради чого все це робиш (залученість), чи можеш ти знайти у складній ситуації хоча б одну річ, на яку можеш вплинути (контроль), чи волієш ти спробувати щось нове й зазнати невдачі, ніж ніколи не спробувати (прийняття виклику).

Ти отримуєш бал за кожен складник. Співвідношення трьох балів часто каже більше, ніж будь-яке окреме число. Наприклад, високий контроль із низькою залученістю може описувати людину, яка ефективно дає раду труднощам, але перестала питати себе, навіщо це все.

Життєстійкість і стійкість відповідають на різні питання

Ці два слова часто вживають так, ніби вони означають те саме. Життєстійкість стосується установок, з якими ти входиш у складний період. Стійкість (resilience), як її вимірює більшість сучасних шкал, стосується того, як швидко ти відновлюєшся після нього.

Якщо тебе цікавить відновлення, пройди наш тест на стійкість. Його частина про стійкість ґрунтується на Brief Resilience Scale (Smith et al., 2008), опублікованій валідованій шкалі здатності швидко оговтуватися. Обидва тести разом покажуть тобі «до» і «після». Практичні способи розвивати стійкість описано в статті Психологічна стійкість — як розвивати стійкість і психологічний капітал?.

Чи може життєстійкість змінитися?

Кобейса розглядала життєстійкість як набір установок, а установки можуть змінюватися. Її колега Сальваторе Мадді (Salvatore Maddi) згодом створив тренінгову програму на основі трьох складників. Почати можна з простого питання про контроль: наступного разу, коли щось піде не так, запиши одну річ, яку можеш із цим зробити, навіть дрібну.

Якщо стрес уже позначається на твоєму сні, здоровʼї чи настрої, самого лише тесту для саморефлексії замало. Шкала сприйнятого стресу (PSS-10) дає повнішу картину, а лікар чи психолог допоможе тобі в ній розібратися.