Вдячність як риса: що вимірює опитувальник GQ-6 із шести тверджень

Двоє людей отримують ту саму невелику послугу: колега підміняє їх на зміні. Одна людина згадує про це й через тиждень. Інша забуває до вечора. Жодна з них не погана людина, але вони відрізняються тим, що психологи називають схильністю до вдячності: стійкою тенденцією помічати добре, що приносять тобі інші люди й життя, і відчувати за це вдячність.

У 2002 році Майкл Маккалоу (Michael McCullough), Роберт Еммонс (Robert Emmons) і Джо-Енн Цанг (Jo-Ann Tsang) опублікували короткий опитувальник для вимірювання цієї тенденції: Gratitude Questionnaire, форма із шести пунктів (GQ-6). Наш опитувальник вдячності GQ-6 використовує шість його тверджень.

Про що питають шість тверджень

Чотири твердження описують вдячність прямо, наприклад «У моєму житті є так багато всього, за що можна дякувати.» і «Я відчуваю вдячність до дуже різних людей.» Два описують її відсутність: «Коли я дивлюся на світ, то не бачу в ньому багато такого, за що варто дякувати.» і «Може минути багато часу, перш ніж я відчую вдячність до чогось чи до когось.» Ці два оцінюються у зворотному порядку, тож згода з ними знижує твій бал.

Ти відповідаєш на кожне твердження за семибальною шкалою від «зовсім не погоджуюся» до «цілком погоджуюся», у тому самому форматі, що й в оригіналі.

Чотири грані з шести пунктів

Маккалоу та його колеги описали чотири аспекти, якими вдячні люди відрізняються від інших. Інтенсивність показує, наскільки сильну вдячність ти відчуваєш, коли стається щось добре. Частота показує, як часто ти відчуваєш її протягом звичайного дня. Широта показує, за скільки сфер життя ти відчуваєш вдячність, як-от сімʼя, робота, здоровʼя чи просто те, що ти живеш. Щільність показує, до скількох людей ти відчуваєш вдячність за один добрий результат.

Твій результат показує бал для кожної з цих чотирьох граней. Автори оцінювали GQ-6 як один загальний бал, а за шести пунктів кожна грань тут спирається на одне чи два твердження. Читай чотири бали як приблизну схему, а загальну картину вважай надійнішою частиною свого результату.

З чим повʼязані вищі бали

У статті 2002 року люди з вищими балами GQ-6 повідомляли про більшу задоволеність життям і більший оптимізм, а також про менше депресії й заздрощів. Їхні друзі теж зазвичай описували їх як вдячних людей, тож бал відображав не лише те, якими люди хотіли себе бачити.

Це кореляції. Вони не показують, що вдячність спричиняє благополуччя. Людям, у яких і так усе добре, може бути легше відчувати вдячність.

Чи можна тренувати вдячність?

У 2003 році Еммонс і Маккалоу попросили студентів протягом десяти тижнів щотижня писати короткий список. Одна група записувала те, за що була вдячна, інша щоденні неприємності, третя нейтральні події. Група вдячності оцінювала своє життя позитивніше, з більшим оптимізмом дивилася на наступний тиждень і повідомляла про менше фізичних нездужань.

Пізніші дослідження зробили картину скромнішою. У 2016 році Девіс (Davis) і колеги обʼєднали дослідження вправ на вдячність і виявили, що вони допомагали порівняно з бездіяльністю, але різниця була невеликою порівняно з іншими приємними заняттями. Список вдячності є розумною звичкою, яку варто спробувати. Навряд чи він сам по собі змінить твоє життя.

Якщо хочеш спробувати, пиши конкретно. «Сусід допоміг мені донести покупки» дає тобі більше, що помітити, ніж «Я відчуваю вдячність за свою родину».

Вдячність часто йде поруч із надією на майбутнє, яку вимірює тест оптимізму (LOT). Щоб ширше поглянути на те, наскільки ти щаслива людина, прочитай допис про Шкалу субʼєктивного щастя.