Пошук відчуттів: чому деяким людям потрібні новизна й адреналін, щоб відчувати себе живими

На початку 1960-х років психолог Марвін Цукерман (Marvin Zuckerman) проводив експерименти із сенсорною депривацією. Добровольці лежали в темних тихих кімнатах, де майже нічого не можна було побачити, почути чи помацати. Одні спокійно витримували це годинами. Іншим це давалося важко. Цукерман хотів зрозуміти, чому люди так сильно відрізняються за тим, скільки стимуляції їм потрібно, і це питання привело його до поняття пошуку відчуттів.

Він описав його як потребу в різноманітних, нових, складних та інтенсивних враженнях разом із готовністю заради них іти на певний ризик. У 1964 році він опублікував першу Шкалу пошуку відчуттів (Sensation Seeking Scale) і вдосконалював її впродовж десятиліть.

Чотири способи шукати відчуття

Найвідоміша версія Цукермана, Форма V 1978 року, ділить цю рису на чотири частини:

• Пошук гострих відчуттів і пригод: інтерес до швидких, фізичних і дещо ризикованих занять, як-от скелелазіння чи дайвінг.
• Пошук досвіду: прагнення нових вражень через подорожі, музику, мистецтво чи незвичний спосіб життя.
• Розгальмованість: пошук збудження в соціальних ситуаціях, наприклад на вечірках.
• Схильність до нудьги: низька толерантність до рутини, повторюваності й передбачуваних людей.

У 2002 році Рік Гойл (Rick Hoyle) і колеги опублікували коротку версію з восьми пунктів, по два на кожну частину, для використання у великих опитуваннях.

Про що питає наш тест

Наш тест на пошук відчуттів має 10 тверджень, які ми написали самі на основі праць Цукермана. Це інструмент для саморефлексії, а не одна з валідованих шкал із досліджень, і він дає один загальний бал. Ти відповідаєш за пʼятибальною шкалою від «зовсім не погоджуюся» до «цілком погоджуюся».

Приклади: «Мене приваблюють види спорту чи заняття, що дають потужну дозу адреналіну.» і «Мені швидко стає нудно, коли всі дні схожі один на одного.» Два твердження описують протилежне, як-от «Тихий вечір удома мені миліший, ніж вилазка в невідоме.» Ці два оцінюються у зворотному порядку. Одне твердження стосується сміливіших моментів: «Іноді я роблю трохи божевільні речі, просто щоб відчути себе живою людиною.»

Ризик як ціна інтенсивності

Пошук відчуттів часто ототожнюють із безрозсудністю. Цукерман стверджував, що люди з високими балами не шукають небезпеки заради самої небезпеки. Їм потрібна інтенсивність, і вони готові заплатити за неї певним ризиком. Багато хто спрямовує цю рису в доволі безпечне русло: подорожі, нова їжа, вимогливі види спорту з добрим спорядженням і підготовкою.

Ця риса також відрізняється від імпульсивності, хоча вони часто трапляються разом. У 2008 році Лоренс Стейнберг (Laurence Steinberg) і колеги виявили, що пошук відчуттів зростав приблизно від 10 до 15 років, а потім знижувався, тоді як імпульсивність стабільно зменшувалася, починаючи з пізнього дитинства. Можна любити нові враження і все одно ретельно їх планувати. Одне твердження в нашому тесті, про ухвалення рішень під впливом моменту, зачіпає імпульсивність, тож високий бал може означати потроху і того, і того.

Як читати свій бал

Високий бал свідчить, що тобі стає нудно від рутини і ти найкраще почуваєшся, коли відбувається щось нове чи інтенсивне. Це може пасувати до роботи з різноманітністю, подорожами чи швидкими рішеннями і може ускладнювати довгі одноманітні завдання. Низький бал свідчить, що тобі ближчі спокій і передбачуваність. Жоден із полюсів не кращий, і багато людей перебувають посередині.

Якщо високий бал поєднується з виборами, про які ти потім шкодуєш, як-от надто швидка їзда чи витрата грошей, яких у тебе немає, проблема може бути радше в контролі імпульсів, ніж у потребі новизни.

Щоб перевірити, чи це так, спробуй тест на імпульсивність (BIS). Якщо твій інтерес до нового стосується більше ідей, ніж адреналіну, тебе краще може описати тест на допитливість.