Самоефективність

Що таке самоефективність?

Поняття, яке запровадив Альберт Бандура (1977, 1997), — переконання («Я впораюся»), яке прогнозує, чи ти взагалі спробуєш щось зробити і як довго триматимешся, коли стане важко. Воно відрізняється від самооцінки: самооцінка — це загальне «Я чогось вартий/-а», а самоефективність — конкретне «Я з цим впораюся».

Чотири джерела

За Бандурою, самоефективність будується з чотирьох джерел: 1) Досвід успіху (найсильніше джерело — минулі успіхи), 2) Досвід спостереження (коли бачиш, що комусь схожому на тебе вдалося), 3) Словесне переконання (хтось каже: «Ти зможеш»), 4) Фізіологічні стани (тлумачення збудження як піднесення, а не тривоги).

Чому це важливо?

Висока самоефективність прогнозує наполегливість, меншу екзаменаційну тривожність, швидше одужання після хвороби, більше спроб змін (відмова від куріння, дієта). Низька — уникання, прокрастинацію, швидку відмову від зусиль.

Як її вимірюють?

GSES (General Self-Efficacy Scale, Шварцер і Єрусалем, 1995) — 10 пунктів, найпоширеніший загальний інструмент. NGSE (New General Self-Efficacy Scale, Чен та ін., 2001) — 8 пунктів. Існують і вузькопрофільні шкали: навчальної, повʼязаної зі здоровʼям і професійної самоефективності.