Синдром самозванця чи самооцінка — контекст чи ціле?

Ці два явища часто йдуть у парі, але відрізняються масштабом. Синдром самозванця залежить від контексту: він стосується відчуття власної компетентності в ролях, де нас оцінюють, — на роботі, у навчанні, на новій посаді. Людина з сильним відчуттям самозванця може мати здорову самооцінку як партнер, друг чи батьки, але водночас бути переконаною, що на роботі її «ось-ось викриють».

Самооцінка (шкала Розенберга) — глобальна: це загальне переконання у своїй цінності як людини, незалежно від ролі. Низька самооцінка забарвлює все — не лише професійні досягнення, а й стосунки, зовнішність, право мати потреби.

Діагностична підказка: якщо сумніви вмикаються здебільшого під час підвищень, нових проєктів чи після похвали — почни з тесту на синдром самозванця. Якщо вони супроводжують тебе в усіх сферах життя — краще почати зі шкали Розенберга. Високі бали за обома? Поширений дует — тоді варто працювати над фундаментом, тобто над самооцінкою.