Внутрішня і зовнішня мотивація: чому винагорода може відбити охоту до справи

У 1971 році психолог Едвард Десі (Edward Deci) запропонував студентам розвʼязувати головоломки. Одним платили за кожну розвʼязану головоломку, іншим ні. Потім він залишав кожного студента на кілька хвилин наодинці з новими головоломками й журналами і спостерігав, що той робитиме. Ті, кому платили, присвячували головоломкам меншу частину цього вільного часу, ніж ті, кому не платили.

Цей результат започаткував десятиліття досліджень різниці між тим, щоб робити щось заради самої справи, і тим, щоб робити це заради чогось поза нею. Пізніше Десі й Річард Райан (Richard Ryan) розвинули ці напрацювання в теорію самодетермінації, одну з найкраще досліджених теорій мотивації.

Два види причин

Внутрішня мотивація означає, що винагородою є сама діяльність: допитливість, задоволення, радість від того, що в чомусь стаєш кращим. Зовнішня мотивація означає, що причина лежить поза діяльністю: гроші, похвала, підвищення, бажання уникнути неприємностей.

Це не два кінці однієї лінії. Тебе можуть сильно рухати обидві водночас, як-от людину, яка любить своє ремесло й хоче, щоб за нього добре платили. Обидві можуть бути в тебе й низькими, і тоді це часто нагадує роботу на автоматі.

Коли винагороди шкодять

У 1999 році Десі, Річард Кестнер (Richard Koestner) і Райан обʼєднали дані 128 експериментів. Винагороди, на які люди очікували і які залежали від виконання чи завершення завдання, здебільшого знижували внутрішню мотивацію до завдань, що були цікавими від початку. Несподівані винагороди й похвала, яка давала справжню інформацію про роботу, такого ефекту не мали. Позитивний зворотний звʼязок часто її посилював.

Цей висновок має межі. Він стосується завдань, які людям уже були цікаві. У нудних завданнях внутрішньої мотивації, яку можна втратити, мало, і винагороди допомагають. Деякі дослідники також стверджують, що в реальних робочих умовах ефект менший, ніж у лабораторії. На практиці платити людям цілком нормально; уникати варто того, щоб перетворювати цікаве завдання на угоду.

Автономія і майстерність

Теорія самодетермінації називає три базові потреби: автономію (відчуття, що вибір того, що робиш, за тобою), компетентність (відчуття власної спроможності) і причетність (відчуття звʼязку з іншими). Письменник Деніел Пінк (Daniel Pink) популяризував схожий набір у книжці Drive 2009 року: автономія, майстерність і мета.

Наш тест мотивації дає чотири бали: внутрішня мотивація, зовнішня мотивація, автономія і майстерність. Він складається з 18 тверджень, які ми написали самі на основі цих ідей, тож це інструмент для саморефлексії, а не один із валідованих опитувальників із досліджень. Приклади: «Коли щось мене захоплює, я можу годинами цим займатися без утоми» (внутрішня), «Якби мою роботу ніхто не бачив, мої зусилля були б меншими» (зовнішня), «Мікроменеджмент убиває мою мотивацію» (автономія), «Я обираю виклики, які дають змогу зростати, навіть якщо ризикую зазнати невдачі» (майстерність).

Як використати свій результат

Спершу подивися на загальну картину. Висока автономія при низькій внутрішній мотивації може означати, що ти прагнеш свободи, але теперішня робота дає мало приводів для цікавості. Висока зовнішня мотивація при низькій автономії часто відповідає роботі, де і цілі, і методи визначає хтось інший.

Гроші й визнання є законними причинами працювати, тож високий бал зовнішньої мотивації не привід хвилюватися. Проблемою це стає лише тоді, коли вони єдина причина, бо тоді, щойно винагорода перестає надходити, нічого не залишається.

Якщо ти думаєш про зміни на роботі, тест задоволеності роботою і стаття про 6 опор задоволеності роботою розповідають, що ще важить, крім мотивації. Про переконання, що твої здібності можуть зростати, яке живить майстерність, читай статтю про мислення зростання і його вплив на успіх.